# бульварна поезія
Коли я роблю вперед - ти завжди назад.
Воно заганяє нас в величезний зад,
Воно забирає сили і п"є всю кров,
Нагадує скільки я вже наламала дров
Якими ти палиш між нами останній міст.
Субтильний, як скло, і короткий, як миші хвіст.
Ти палиш листи й видаляєш усі вхідні
Колись так важливі, а зараз такі дошкульні.
Стираєш пісні, де я знала усі слова
І зводиш на ні всі проконані нами дива.
Доклавши зусиль, забуваєш моє лице -
Найгіршим є це.