Для ти, хто не знає: поезія - це справа, в якій я кохаюся. Мені достатньо прочитати вірш улюбленого автора, як настрій покращується і світ стає не таким вже й сірим. Часом про людину більше розповість те, яку вона любить поезію, аніж розповіді про себе. Я от люблю Жадана. Ніхто і ніколи не був мені таким близьким, як він. Часом я дивуюся, як в нашому черствому від рутини світі змогла вижити така ніжність. Жадан як ніхто вміє описати своїх героїнь, таких янгольськи чистих і в той же час звабницько-розпусних. Мені було достатньо прочитати всього декілька віршів, щоб назавжди закохатися в цю поезію. Не знаю, що може зробити вечір приємнішим, як чашечка кави та "Динамо-Харків".
Ти завжди носила сукні, хоч полюбляла панк.
Тендітна на вигляд і вперта, неначе танк.
Така легковажна, постійно губила ключі,
А потім боялася шереху уночі.
Любила самотність, хоч мала моє плече,
І завжди мовчала про те, що тебе пече.
Таких небагато, можливо і ти одна
Що замість молитви на ніч Жадана.
Немає коментарів:
Дописати коментар