#есе
Про що ви хочете послухати, дорогі? Бо я не маю про що говорити. Інколи кожного з нас спіткає відчуття порожнечі. І наче ти має родину та друзів, не смертельно хворий та й хорошу музику ніхто не забороняв, проте внутрішня порожнеча не має наміру зникати. Навіть більше: вона починає поширюватись в тобі, міцними венами і субтильними артеріями, заповнюючи усього тебе зсередини.
Найгіршим є те, що від неї нікуди не дінешся. Можна намагатися боротись, проте чи маєш ти хоч один шанс на перемогу? Ліна Костенко сказала: "Будні роблять людей буденними". Рутина поглинає нас швидше, ніж сипучі піски своїх жертв. Рутина робить нас черствими, вбиває в нас віру і забирає наші мрії. Раніше я не боялася втратити матеріальне - в мене його не було. Зараз я теж його не маю, натомість я боюсь втратити себе. Люди забагато очікують від нас. Люди хочуть бачити нас своїми ідолами, певними супергероями із суперздібностями. -"Ти не повинен проявляти слабину, ти не повинен робити дурниць, ти не повинен бути схожим на когось". І під пресом суспільної думки починаєш ламатися зсередини, бо краще вже померти стоячи, ніж жити на колінах. Та чи варто помирати взагалі?
Мария Чайковская - Пистолеты и розы