#есе
1 березня – Національний день кольорових жінок
В той час, як європейські жінки не мали права на навчання та виявлення власної думки шляхом голосування, представниці прекрасної статі з Американського континенту  піддавалися жорстокій расовій дискримінації.
Міжнародна асоціація кольорових жінок у 1986 році започаткувала в США святкування Дня рівності для світлошкірих, темношкірих та жовтошкірих панянок. На жаль, свято не прижилося в інших країнах, проте в Штатах набуло статусу державного. Головною метою Національного дня кольорових жінок є об’єднання дам з Аляски, Океанії, Індії, Латинської Америки та Азії, і розв’язання різного роду проблем, пов’язаних з расовою приналежністю. Асоціація проводить конференції, на яких розповідає про права жінок, культури різних країн та шукає вирішення питань, які стосуються расової та статевої дискримінації.
Хоча ми живемо у висококультурному ХХІ столітті, на жаль,  не припиняємо стикатися з такою проблемою як гендерна та расова нерівність. Навіть в цивілізованих країнах насилля щодо жінок та зверхнє ставлення до їх «кольорових» представниць – афроамериканок, азіаток та латиноамериканок – має місце в повсякденні.
Жінкою, яка асоціюється з боротьбою за рівність прав є Роза Паркс. Відмовившись поступитися місцем в автобусі білошкірому чоловіку, вона потрапила до в’язниці. Арешт призвів до тривалого (381 днів!) бойкоту громадського транспорту чорношкірими американцями. Та результат був того вартий – прийняття Акту про громадянські права у 1964 році, який сказів «Ні» расовій дискримінації.
У кінематографі ця проблема теж залишила відбиток: «Прислуга», «Скарб», «Квіти лілових полів» та «Таємне життя бджіл» розкривають глядачеві усю складність і драматичність життя кольорових жінок, які часто не мають можливості реалізувати амбітні плани чи просто жити з відчуттям спокою.
Людей не повинні ділити на білих та чорних, оскільки колір шкіри не дає підстав для висновків, хороший ти чи поганий, мудрий чи дурний, мирний чи злий. «Не судіть по кольору шкіри, судіть по кольору душі».